Коли аудиторія читає двома мовами

Три чесні варіанти

Посилання в біо веде на одну сторінку, і далі будь-який вибір — це розмін. Витримують перевірку лише три. Зробити сторінку мовою, якою читає більшість вашої аудиторії. Лишити підписи достатньо короткими, щоб вони працювали обома. Або вести дві сторінки на двох адресах і пов’язати їх між собою.

Безкоштовних серед них немає. Перший лишає частину аудиторії читати мовою, якої вона не обирала. Другий обмежує те, що підписам узагалі дозволено сказати. Третій подвоює підтримку і вимагає від відвідувача одне зайве рішення, перш ніж він кудись потрапить. Вибір тут не про правильність, а про те, яку ціну вам дешевше платити щомісяця.

Третій варіант пропускають, бо він звучить як робота. Роботи в ньому менше, коли сторінки дешеві: один акаунт тримає до десяти сторінок, у кожної своя адреса, шаблон і статистика, тож друга мова — це друга сторінка, а не другий акаунт. Лишається тримати їх у парі та стежити, щоб посилання між ними не загубилося.

Дублювання підписів робить сторінку вдвічі довшою

Перший інстинкт — написати кожен рядок двічі: біо двома мовами, а потім кожне посилання підписати двічі, через скісну риску. Читається це погано. Шість посилань перетворюються на дванадцять рядків тексту, половину з них будь-який відвідувач сприймає як шум, і потрібна йому половина вже не згори, бо друга вклинена між.

На телефоні скісна риска гірша, ніж здається на ноутбуці. Здвоєний підпис переноситься на три рядки у вузькій колонці, а трирядкове посилання перестає виглядати кнопкою. Дві мови в одному рядку витрачають єдину перевагу короткого підпису: його можна зрозуміти, не читаючи. Перевіряється це за десять секунд: відкрийте сторінку на телефоні й подивіться, скільки рядків займає найдовший підпис.

Що треба перекладати, а що ні

Власне мови на сторінці дуже мало. Здебільшого це імена, а імена не перекладаються, хоч би якою мовою була решта сторінки.

• Рядок біо. Це єдине речення на сторінці й те, що справді читають.
• Перші два посилання — ті, за якими ви найбільше хочете натискання.
• Усе, що побудоване навколо дієслова: записатися, замовити, підписатися, читати.
• Не назви брендів. Ні вашого, ні чужого.
• Не назви платформ. Instagram — це Instagram обома мовами, і рядок іконок каже це без жодного слова.

Лишається зазвичай три-чотири короткі рядки. Це переклад, який можна зробити нормально за десять хвилин і перевірити, прочитавши вголос. Усе інше на сторінці або зрозуміло й так, або не варте того, щоб його дублювати.

Основну мову обирають за аудиторією, а не за собою

Основна мова — не та, якою ви думаєте. Це та, якою комфортно читає більшість тих, хто відкриває сторінку. Часто це різні мови: особливо якщо ви переїхали або якщо ваша робота розходиться далі, ніж ви самі. Власна зручність тут поганий орієнтир, бо сторінку читаєте не ви.

Дані для відповіді у вас є, якщо подивитися. Якою мовою відповідають у коментарях. Які пости зберігають і пересилають. Якою мовою вам пишуть у приватні повідомлення насамперед. Якщо аудиторія й справді ділиться навпіл — це і є випадок для двох сторінок, і єдиний, що окупає подвійну підтримку.

Не публікуйте переклад, якого ви не прочитали

Машинний переклад — нормальна чернетка й поганий чистовик. На коротких рекламних рядках він помиляється характерно: видає щось граматичне, правдоподібне і трохи не те, а саме за цим «трохи не те» вас і оцінюють. У рядку біо вісім слів. Нікому не потрібна машина заради восьми слів, яких ніхто потім не перевірить.

Помилка не в інструменті. Помилка в тому, що результат публікують не читаючи. Попросіть людину, яка знає мову, відкрити сторінку на телефоні один раз і сказати, чи не звучить щось дивно. Це хвилина, і вона ловить майже все. Особливо на рядку біо та на перших двох підписах, де неточність помітна найдужче.