Що публічна сторінка розповідає про вас без вашого наміру

Фотографія розповідає більше, ніж на ній видно

Знімок із телефона несе поряд із пікселями блок метаданих. У EXIF лежить модель камери, точний час спрацювання затвора і, якщо була ввімкнена геолокація, координати тієї точки, де ви стояли. На картинці нічого цього не видно. І все це їде разом із файлом туди, де файл зберігають у тому вигляді, у якому він надійшов.

У більшості випадків це неважливо, у деяких — важливо дуже. Предметна зйомка в студії не видає нічого. Фотографія собаки на подвірʼї видає подвірʼя. Розвʼязання не в тому, щоб щоразу памʼятати про очищення метаданих, а в тому, щоб публікувати там, де завантаження перепаковують: на tapmy.link кожне зображення перезбирається на сервері з обмеженням за шириною, і EXIF цього кроку не переживає.

Перепакування нічого не робить із самим кадром. Табличка з назвою вулиці, номер авто, шкільна форма, відображення у вікні — це зміст, і лише ви вирішуєте, чи місце йому на сторінці, яку може відкрити будь-хто.

Та сама деталь на двох різних сторінках

Домашня адреса — звичайна річ на сторінці бізнесу. Майстерня, куди приходять, студія з годинами роботи, кабінет: адреса і є сенсом сторінки, а ховати її означає втрачати звернення. Той самий рядок на особистій сторінці — зовсім інший обʼєкт. Він повідомляє кожному читачеві, де ви ночуєте.

Різниця не в даних, а в сторінці навколо них. Запитайте себе, що відвідувач має зробити з кожним рядком. Якщо ні в кого немає приводу приїхати за адресою, адреса не робить нічого, крім того що стає відомою.

Номер відкритим текстом і його мʼякша версія

Телефон, виписаний на публічній сторінці, збирають. Він потрапляє у списки, і дзвінки після цього — прикрість, а не катастрофа. Справжня ціна в іншому: номер не можна відкликати. Він привʼязаний до банку, месенджерів і відновлення доступу, а зміна номера — два тижні дрібного клопоту.

Кнопка месенджера робить ту саму роботу з меншою відкритістю. Вона відкриває листування, не публікуючи номера, її можна вимкнути за вечір, а відвідувач так само доходить до вас одним дотиком. Telegram, WhatsApp і Viber працюють саме так. Сам номер лишіть тим, у кого він уже є.

Посилання, які забирають вашу адресу із собою

Посилання, яким ви керуєте, веде туди, куди ви самі заглядали. Трекінгове посилання, скопійоване з листа, може передати одержувачеві реферер — тобто повідомити, з якої сторінки прийшов відвідувач. Це звичайна механіка вебу, а не витік таємниці, але адреса вашої сторінки їде разом із кліком, і корисно розуміти, кому саме вона дістається. Перевіряється це просто: відкрийте посилання у приватному вікні й подивіться, куди вас зрештою приводить ланцюжок переадресацій. На вашому боці так само влаштовані дві речі, і про них варто знати. Посилання, якому ви дали короткий шлях, іде через наш редирект: там натискання рахується без жодної cookie й без нічого про відвідувача, крім денного солоного хешу. А UTM-розмітка, якщо ввімкнути її для сторінки, дописує ім’я цієї сторінки у вихідні посилання як назву кампанії — щоб її прочитала аналітика на тому боці. І те, і те вмикаєте та вимикаєте ви.

Друге, що вирішують за вас, — превʼю під час надсилання. Ви вставляєте адресу в чат, і застосунок збирає картку з того, що пропонує сторінка: заголовок, опис, зображення. Якщо зображення обрали не ви, його обере щось інше, і саме його побачить груповий чат, перш ніж хтось відкриє посилання. Задайте його свідомо й подивіться на картку в живому листуванні.

Робоче імʼя і місце, де воно закінчується

Публікуватися під робочим імʼям — нормально й законно. Воно відділяє людину від практики і не дає пошуку за прізвищем виводити на ваш прайс. Тримається це рівно доти, доки ніщо на сторінці не звʼязує одне з одним: фотографія обличчя, реєстраційний номер, банківські реквізити в рахунку, домен, оформлений колись на ваше імʼя.

І закінчується там, де закон вимагає, щоб продавця можна було впізнати, а ця межа в кожній країні проходить по-своєму. Якщо на підставі сторінки відбувається оплата, що саме показувати, вирішує юрист. Жоден конструктор сторінок цього питання за вас не закриє.

• Кожну фотографію: що потрапило в кадр, а не лише що ви знімали.
• Кожну адресу й телефон: чи є у відвідувача привід ними скористатися.
• Превʼю посилання — один раз у реальному чаті, а не в редакторі.
• Вихідні посилання: куди кожне приводить після всіх редиректів.
• Чужі імена — рідних, клієнта, роботодавця — які не вам публікувати.
• Усе, що ви не хотіли б показати найменш бажаному з можливих читачів.